Про недільний Львів і закарпатську кухню

Сьогодні так зійшлися зірки, що інформація для нової публікації знайшлася сама по собі.

Є в мене подруга по посткроссінгу з Пермі, яка дуже любить наш Львів і з радістю переглядає його фотографії. Мені захотілося зробити їй сюрприз і прислати фотографії, які я сама зроблю. В мене визріла ідея зробити серію знимок Львова з різних видових площадок. Вид на місто згори завжди хвилював мій архітектурно-подорожувальний дух, тому в поїздках ми намагаємося видертися повище, щоб сформувати кінцевий образ досліджуваного міста. В Стокгольмі лізли на телевежу, в Ніцці хвилин 40 по спеці пленталися в парк на пагорбі біля єврейського кладовища(хто був, той може знає), Марсель ми вивчали з висоти Notre-Dame de la Garde, в Брюсселі теж знайшли видовий майданчик на пагорбі і т.д. (Про міста з висоти буде окремий пост, коли нарешті доберуся до своїх фотографій, а то на ноуті трошки пусто)).От хіба на Ейфелеву вежу не було бажання підніматися, може наступного разу… Так от до чого я веду. Зі Львовом все завжди було простіше, бо достатньо було прогулятися по Кайзервальду, вилізти на Лису гору чи Високий замок, а ще я щодня могла милуватися панорамою центральної частини міста з вікна моєї мансарди.

А сьогодні я прокинулася і зрозуміла, що це саме той день! Саме той, щоб вилізти на ратушу. Блакитне небо, безвітряна погода, +8* за бортом. Словом ідеальний збіг обставин. За одно вбиваю двох зайців, і фото для подруги і можливість відслідкувати появу нових мансард, що пригодиться в роботі над дисертацією.

Отже, одягнулися ми з Гріззлі в весняні курточки, прихопили фотоапарат і шапки-бафи на випадок вітру, і вперед.По дорозі зупинилися біля церкви Михайла.

IMG_1180 IMG_1174

Прийшли, готові підкорити Ратушу.По сходах. Поки видерлись нагору, я декілька разів зненавиділа себе за місячну перерву у відвідуванні спортзалу. Але коли ми нарешті опинилися на ратуші, то зрозуміли, що воно того вартувало.

IMG_1188

Насправді, мало яке місто в Європі може похвалитися такою кількістю храмів в історичній частині міста. Повезло Львову колись з архітекторами, дай Бог йому таких геніїв і в майбутньому…

IMG_1183 IMG_1194 IMG_1204 IMG_1189

А ще з висоти ти бачиш тошки більше міста і трошки більше того життя, яке сховане за відреставрованими і не дуже фасадами. Особисто я дуже люблю заглядати у внутрішні дворики. І згори ти якось не звертаєш уваги на їх облупленість і занедбаність.

IMG_1182

IMG_1202

 

IMG_1227

Хтось знає, що це за тераса і чи можна на неї якось попасти?

і ще я б сказала, що з ратуші Львів зовсім не туристичний. Тут майже не видно орієнтованих на туристів кав`ярень, інсталяцій і тому подібного. От хіба чуваки в костюмах робота Бендера, білого ведмедя і Міккі-Мауса тупцяють по площі.

IMG_1216

Згори майже не видно як понищили будинки самі їх мешканці, от хіба дахи такі різні. Чомусь дуже хочеться, щоб Львів був як Прага, Нюрнберг чи якесь хорватське містечко — черепичний. Але, мабуть, це вже не його образ. Можливо, він такий і має бути – металево-кольоровий. Хто-зна, якщо черепичний Львів стане таким привабливим для туриста, то чи не стане він чужим для львів`ян. Риторичне і дискусійне питання.

IMG_1196 IMG_1195

В будь-якому випадку, я задоволена результатом штурму ратуші ))).

IMG_1190 IMG_1219

IMG_1221

Коли ми вийшли , то подумали, що цікаво би було попасти в кафе у дворику ратуші. Заінтригував мене їхній морквяний торт) от може завтра між парами вийде забігти туди на перекус.  І ось в цей момент повз нас проходить пані з чимось апетитним на паперовій тарілці. Я безпомилково ідентифікувала налисники з чорничним варенням.

Зразу біля фонтану Нептуна була розкладена міні-кухня, де на відкритому вогні готувалися палачінти з лекваром або грибною підливкою і бограч. Для тих, хто не дуже закарпатець, то це налисники з варенням і угорський гуляш. Скільки разів їла бограч і в Угорщині і на Закарпатті, особливого захвату він в мене не викликав, тому і зараз ми на нього не повелися. А от палачінти з чотирма видами леквару на вибір дуже навіть спокушали.

IMG_1241 IMG_1251 IMG_1250

Свіженькі, щойно з пательні, ніжні налиснички просто танули в роті. Грізлі вибрав собі з грибною підливкою, а я з смородиновим і чорничним варенням.

IMG_1252

IMG_1247 IMG_1248 IMG_1239

Люди як мурашки, то тут,то там  з апетитом наминали придбані богач і палачінти. Якось незручно було фоткати їх “у фейс”, тому якісь такі знимки …)))

IMG_1236 IMG_1242

Порозпитували трохи, виявилося що це панове із закарпатського містечка Перечина із корчми ” Підкова”, яка спеціалізується на закарпатській кухні.

IMG_1244 IMG_1249

От такий ось рекламний хід, але якщо інші страви в них такі ж смачні як і палачінки, то я з задоволенням поведусь на цю рекламу. Тепер є ще одна причина влаштувати собі дегустаційний тур по містах Закарпаття, тим більше,що декілька точок в Ужгороді і Мукачеві у нас вже є. Тому якщо хтось має бажання, то зголошуйтеся!