Про зубрів з урочища Мальмансталь

Мало тексту, багато знимок)

Передісторія:

Одного разу (минулого року) ми з Гріззлі пішли на зустріч із фотографами дикої природи і природознавцями Михайлом Богомазом та Наталією Шевченко ( їх сайт тут). Було дуже весело і пізнавально. Мене якось особливо вразила інформація про те, що на Західній Україні росте близько 30 видів орхідей. І ось вже в травні  ми пакували наплічники в фототур “Полювання за орхідеями”. А що з того вийшло — тут. Як зустріч, так і поїздку організовували і курували Explorer Life Expeditions (тоді ще АП Вернадського). Дуже рекомендую ознайомитися з іншими їх подіями (зустрічі з науковцями, леції, фототури, астрономічні пікніки ), бо то вони такі одні єдині ;) (то була реклама без відома Explorer Life Expeditions )

Так оце до чого я це все пишу?

Бо трохи більше тижня тому ми вирушили в ще один фототур із незмінними Михайлом Богомазом і Женею Ткачем. Дійство називалося “В долині карпатського зубра”. Ви знали, що в нас живуть дикі-дикі зубри? Ну, не такі вже дикі-дикі-дикі, декотрі навіть в гості до свого єгеря в село заходять, але про це потім.IMG_5112

Отож, подорож була в двох варіантах — одноденна і дводенна. Перший день субота — фотографування зубрів, а ті, хто залишився ще й на неділю, то мали можливість переночувати в комфортному готелі-садибі в Східниці, прогулятися по Тустані і потупцяти біля водопаду Кам`янка.

IMG_5113

Напередодні в п`ятницю прогноз погоди був такий не дуже сприятливий для їзди рейсовим автобусом (то я собі так вирішила), того Гріззлі мужньо заявив, що ми поїдемо машиною. Пізніше виявилося, що це доволі вдалий вибір, бо ми мали можливість зупинятися по дорозі пити каву і знимкувати зимові пейзажі. Так між іншим, то це я , здається, втретє за своє життя потрапила в гори взимку. А ще ми ледь не підібрали хатікоподібну собаку, яка чомусь бігла по дорозі, але це вже зовсім інша історія.IMG_5116

Краткость сєстра таланта то не про мене

Щоб побачити зубрів ми мусили подолати прокидання о 5 ранку, непроглядний туман, кратери на дорогах і серпантин за Східницею. Зате, коли ми переможно добралися до села Майдан, то мали ще час познимкувати дуже цікавий, скоріш за все, запущений костел і симпатичну дерев`яну церкву.

IMG_5118 IMG_5132

Село колись славилося тим, що мало печі, в яких плавили метал. Одну таку з новіших ми побачили на подвір`ї садиби під костелом.

Спакувавши в наплічники термос і фотоапарати, ми вирушили до лісництва, де нас мав чекати єгер. Ну але як то часто буває в так колоритних місцях, пан був зайнятий чимось дуже важливим, то ми радісно поскакали за Михайлом. Попереду 6 кілометрів лісу, змережаного слідами лисичок, зубрів і навіть рисі.

IMG_5152

Тепер про зубрів. В Україні цих грандіозних тварин з`їли ще десь в 16-17 столітті. Не тільки в нас, а й в лісах Європи зубри поступово зникали. А потім люди раптом зрозуміли, що доля мамонтів чекає і на зубрів. Тому з тих решток, які залишились в зоопарках і приватних колекціях, почали відновлювати популяції.

На щастя, таку ініціативу підтримали і в нас, тепер маємо 10 популяцій і груп по всій Україні. В Національному природному парку “Сколівські Бескиди” перші зубри з`явилися у 2009 році. То були 6 штук німецьких підданих, яким потім привезли ще 4 кавалєрів і одну панну з Німеччини та Австрії. Маю надію, що їх діти (а зараз то сімейство налічує 28 особин) вже розуміють по-нашому.

Як кому потрібна ще детальніша інформація, то ласкаво прошу на сайт парку .

IMG_5215

Мали надію побачити зубрів біля годівничок з сіном, але трапились нам лиш зимові павуки, якісь цілеспрямовані личинки і блохоподібні комашульки. Ішлося легко, хоча фотоапарат таки тягнув до землі. Михайло весь час розказув цікаві факти про природу, про фотографування для National Geographic і про зубрів звісно.

IMG_5172

Зубри, Женя і єгері чекали нас біля хатинки лісника. В одному казані кипіла водичка на чай з гілочок малини і чорниці, з іншого смачно пахло.

IMG_5155

IMG_5222 IMG_5223

Зубри стояли і незворушно витрішались на групку перезбуджених людей, які намагалися обережно підібратися максимально близько.

IMG_5175 IMG_5168

Їх вже не дивують люди, навіть старенький грузовичок, на якому привозять бурячки і капустку, не лякає зубрів.

IMG_5245 IMG_5185

Може це для нас вони такі показово спокійні, а десь в лісі, під покривалом зелені вони радісно копошаться?

IMG_5183

Так чи інакше, а зубра ліпше не провокувати: не підходити занадто близько, не ставати поміж зубрів, не лякати. Бо в кращому випадку вони втечуть в протилежню сторону.

16 особин мовчки жували свої бурячки, доки більшість з нас не втратили інтерес. Щоб трохи їх розворушити нам влаштували атракцію — загрузили нас в вантажівку і завезли в саму гущу зубрів.

IMG_5253 IMG_5260

“Люди мені кажут, забери тотих своїх зубрів. А я їм кажу, шо то не мої, то державні.” Почула розмову двох єгерів. Виявляється, зубри — істоти цікавські, вирішили раз-другий спуститись в село, поскубли що там по городах росло, то люди й збентежились і розпереживалися.

IMG_5201 IMG_5214

Процес годування зубрів виглядає якось так:

IMG_5228 IMG_5231

З одного боку, це допомагає зубрам прокормитися взимку, з іншого — тварини, які привчилися, що є місця з постійним підкормом, не дуже хочуть прикладати зусиль до самостійного пошуку їжі.

Зубри повлягалися, відпочивають, а в нас обід — хлопці зварили в казані смачнючий плов. Гріємося біля вогню, спілкуємося, колектив у нас цікавий. Хто з Києва, хто зі Львова, а хто й з Ужгорода. Пора збиратися і їхати в Східницю. Назад ми тих 6 км дороги проїхали з вітерцем в кузові вантажівки. Зупинялися, щоб розгледіти оленів на галявинці в лісі.

IMG_5284 IMG_5287 IMG_5247

І ще декілька знимок сонячної неділі:

Тустань

IMG_5291 IMG_5292 IMG_5296  IMG_5307

Пази в скелях, в які кріпилися дерев`яні конструкції фортеці.

IMG_5310 IMG_5312 IMG_5314 IMG_5318

Чесно кажучи, важко повірити, що такі атмосферні місця в нас під боком.

IMG_5335 IMG_5322

А ще на свіжому повітрі дуже добре макують шашлички, печена бульбочка, грибочки і сирник =)

IMG_5355

Ще кілька зарисовок зими в горах…

IMG_5344 IMG_5348 IMG_5353 IMG_5360 IMG_5375

IMG_5380IMG_5373

Дякуємо Жені і Михайлу за те, що поєднали приємне з корисним, дике з комфортом, а нас із зубрами) І гарному колективу теж дякуємо. І всім, хто дочитав до кінця =) Бережімо природу, бо то наш дім!