Про зиму

IMG_1775

Я направду дуже люблю зиму.  Приємно любити її, коли не змушений щодня спозаранку прокидатися і чалапати в темноті по голольоді і грязюці на роботу. Я не змушена, тому я люблю зиму. Бувають часом такі меланхолійні вечори, коли в голові мимоволі здригаються павутинки ароматних дитячих спогадів про найхолодніший період року. Вони не про ковзанки, санки і галасливі дитячі копирсання в снігу, і навіть не про колядування(на жаль). Певною мірою магічні спалахи пам`яті не дають поринути в повсякденну рутину і забути, що зима — це лише сон природи, який такий же ж чарівний як і весняно-літнє цвітіння.

IMG_0139

Так склалося, що грудень проминав завжди швидко і заклопотано. Шурхотіло кольоровими обгортками свято Миколая. А запах різок пам`ятаєте? Звечора довго не можеш заснути в передчутті чуда,  потім непомітно провалюєшся в сон, а прокидаєшся від того, що торкаєшся рукою “чогось” на подушці, а такий впізнаваний запах різок і мандаринок лоскоче ніздрі. Спершу пробуєш  на дотик в темряві зрозуміти, що ж то таке Миколай тобі приніс, але дуже акуратно, щоб шарудінням не розбудити батьків. Подарунки завжди були гарні і різні, дещо й досі збереглось, а от незмінним був ритуал перераховавання цукерок, а потім формування їх в льодяникові загони, шоколадні батальйони в супроводі печивкової кінноти. Цього року вперше традиція була порушена , бо Миколай забув про мій ритуал.

IMG_0785

IMG_1803

Найяскравішим завжди був січень. Тихі морозяні вечори з вишиванням чи книжкою чергувалися з різними імпрезами. Новий рік, Різдво, день народження мами, Водохреща, мої уродини, поміж тим дні народження друзів,  а на завершення день народження тата. Коли я була мала, то дуже любила всі святкування і походи в гості. Мене одягали в білі колготки і красиві сукні, але не в такі дівчачі рожеві  в рюшках і блискітках, а в темно-сині чи смарагдово-зелені, деякі з них шила моя бабця і прикрашала бісеринками. І інші діти також були в святковому одязі, і дорослі. В мене була почесна місія декорувати стіл і страви. Посуд, який виймався з шафи двічі чи тричі в рік на особливі нагоди, мав якийсь особливий запах. З кожним роком кількість моїх нових обов`язків на кухні збільшувалася, а тепер я, як колись моя мама, сама готую до уродинного столу.

IMG_0297

Друзів, які приходили до батьків, я чекала як власних. Звісно, вони приходили зі своїми дітьми. Але мені завжди подобалися тих кільканадцять хвилин між тим, коли вже всі приготування закінчені і коли мають подзвонити в дзвінок перші гості. Заходячи в наш тісний коридор, гості приносили запах морозу, квітів і парфумів. Це було ще в ті часи , коли квіти на уродини приносили завжди і всі.

IMG_0137

Різдвяні свята…Важко щось написати, бо, якщо виокремити серце Різдва, грубо кажучи, релігійну складову, то залишаються лиш запахи. Ні на Святвечір, ні на саме Різдво ми ніколи не одягали вишиванок, не колядували, куті до стелі не підкидали і якихось особливих традицій не мали. Бо нас половину моїх Святвечорів було четверо, а іншу половину – троє. Я завжди мріяла про свято в колі великої української родини, але не склалося. Звісно, це не заважало нам з мамою ліпити красиві маленькі пироги і вушка з сушених, зібраних власними руками в Карпатах, білих грибів. А різдвяний борщ — то просто казка! Гарячий,прозорий, кольору рубіна, ароматний борщ на заквасці з чорного хліба і буряків. Що може бути краще, коли повертаєшся додому з морозу? А як пахнуть завиванці з рожею, медові коржі, втертий мак і пухке дріжджове тісто! Направду, кухня перед Різдвом то місце, де діє справжня магія.

12243468_1673011482916090_6522615782386797770_n

А ще для мене чомусь дуже важливі різдвяні декорації. Я просто не можу собі уявити зиму без ялинки. До прикрашання ми підходимо дуже ретельно. На наших ялинках немає місця для  пластикових чи звичайних однотонних однакових кульок. Жодна іграшка не дублюється, хіба може мати пару. Деяким іграшкам близько 50 років, інші – цілком нові, цьогорічні. Кожна кулька чи фігурка повинна знайти своє місце на гілочці. Не можна розлучати сніговика і пані сніговичку, пташок краще селити подалі від котиків, а фрукти, ягоди, гриби, будиночки і лісових звірів та казкових героїв рівномірно розподілити по всій ялинці. А неповторною нашу ялинку роблять мої гачковані і бісерні сніжинки та іграшки з фетру.

IMG_1900

Відколи я жила на мансарді, де не було місця на ялинку, в мене з`явилася традиція ставити в вазу зрізані вербові гілки, а також підвішувати їх до стелі та декорувати легкими іграшками, стрічками та світелками. До весни верба пускає корінці і ми її висаджуємо на подвір`ї.

IMG_0861

Природа дарує стільки різних матеріалів для творчості : гілочки ялинки і інших хвойних, шипшини, верби, виноградну лозу, шишки тощо. Кілька позолочених горішків і шишок так легко створюють святковий настрій.Чомусь кожного року бракує часу на втілення в життя всіх ідей.

IMG_1771

Ще одна традиція, яку ми собі запровадили, то це прогулянки по Кайзервальду зранку першого січня. Цьогоріч все склалося дуже добре, бо випав гарний сніг і вдарив морозець. Ми бадьоро топтали хрумкий іскристий сніг безлюдних алей і стежин, розглядали мережки блакитних гілок і сині тіні сонних дерев. Які ж праві норвеги, коли кажуть, що найкраща прогулянка, коли не зустрів інших людей. А вдома було тепло і затишно. Вогонь в п`єці тихо потріскував, пахло імбирним печивом і хвоєю.

IMG_0135 IMG_0140

Не менш красивою і неочікувано цікавою стала прогулянка в Шевченківському гаю. Зазвичай ми уникаємо всяких дійств в скансені, бо вони надто комерційні , але на “Різдво в Гаю” хатинки ожили, організм запрацював, а життя завирувало навіть у віддалених куточках. В одній з хатин дівчина розповідала про миловаріння у Галичині, демонструючи і продаючи пахучі кусочки мила ручної роботи, в іншій жінка, що влітку випікає хліб, розповідала про бойківські хати, ще в іншій колядували…З головної сцени лунали колядки і різдвяні пісні, вертепи і колядники ходили між людьми, що вселяло нам гарний святковий настрій. Пухкий сніг приховав недоліки давно нереставрованих споруд і не надто доглянутих городиків біля них. Зате дерев`яні церкви виструнчились у всій своїй красі.

IMG_0230 IMG_0249 IMG_0212

IMG_0229

IMG_0221

Гарною ідеєю виявилося піти до церкви на сьому ранку, а після Літургії прогулятися безлюдним центром.

IMG_0206 IMG_0198 IMG_0201 IMG_0204 IMG_0209

А от пізніше на площі Ринок життя кипіло аж занадто. Хотіли пригостити друзів святковими перекладанцями, медівником і імбирним печивом, натомість застрягли в гущі туристів. Запахи дешевого глінтвейну і смажених ковбасок, штовханина і тиснява настрою не добавили. Прийшлось відновлювати потрачені сили какао.

IMG_9945 IMG_0329

Календарні свята минають швидко, проте до весни ще стільки днів. Морозяних і сніжних, сонячних і похмурих, мокрих, довгих, з ожеледицею, відлигою і знову сніжних днів. Днів в теплих кольорових светрах і шкарпетках, вовняних коцах, з книжками, какао, печивом, блискучими ялинковими іграшками, муркотливими котами, огорнутих солодкими і свіжими ароматами прянощів, цитрусів і ялинки, а головне, що в колі родини і друзів. Нехай ці слова банальні і ванільні, але, коли навколо стільки поганих новин, то часом для гарного настрою треба дуже мало…Калейдоскоп дитячих спогадів, свіжих емоцій, вражень і традицій переживе літо цим текстом, а якогось холодного листопадового вечора я перечитаю його знову і почну готуватись до нової зими…

IMG_0869

І не забувайте кормити пташок, от їм зимою справді важко.