Як “прокатати” словацьку візу або перша половина нашої відпустки у Братіславі, Відні і Девіні. Частина 1. Братіслава

Виявляється, коли є стільки всього, що можна розказати, то дуже важко знайти слова, якими розпочати розповідь.

Дуже хочеться, щоб інформація, яку я тут напишу, згодом комусь пригодилася. Тому я спробую описати нашу подорож максимально детально. Зразу попереджаю, це не розповідь в стилі “як потрапити в 10 міст за тижень з 10 євро в кишені” , але й про ресторани з мішленівськими зірками ви тут теж не прочитаєте. Під час цієї подорожі ми не пізнали сенс життя і не вникали в повсякденний побут мешканців, ми не побачили нічого, від чого б перехоплювало подих. Але ми насолодилися сповна мандрівкою, ми набралися вражень і навіть здійснили маленькі наші мрії, находили кілометри і ледь не стали учасниками місцевих заворушень. Мені не знадобилася літня сукенка, яку я з собою взяла, зате ми промочили кросівки і сушили їх готельним феном. Десь ми переплатили, а десь зекономили. Зате в деяких важливих моментах ця подорож була не така як всі попередні. Тому я про неї пишу.

Напевне, почну з того, що ідея поїхати в Словаччину виникла спонтанно. Ситуація така, що я щаслива володарка чотирирічної шенгенської візи, а Гріззлі — піврічної британської. Ці факти, звісно, позитивні, але жодним чином не сприяють спільній подорожі в Францію, наприклад. Одного травневого дня я подумала, що це прикре непорозуміння можна спробувати виправити зробивши Грізлі  мультивізу. Вирішили піти вже знайомим шляхом і відпочити 4-5 днів у Словаччині. Ідея Гріззлі сподобалася, бо в Словаччині, а саме в Братіславі в червні відбувається фінал чемпіонату з Urban DH, який практично співпадав із днем народження Гріззлі. Кілька годин гугл-серчінгу і роздумів, і я вже прямую в турфірму за детальною інформацією.

IMG_3204

Тут детальніше про словацьку візу.  Два чи три роки тому словаки спростили процедуру видичі мультивіз українцям, якщо вони їдуть на відпочинок у Словаччину. Основною умовою отримання візи був відпочинок у Словаччині не менше 4 діб. Якщо проаналізувати наш і наших знайомих досвід отримування словацького шенгену, то дієвими є декілька варіантів. Перший, яким ми з батьками скористалися 2 роки тому. Через турфірму забронювали готельчик в Татрах на кілька днів,дорогою туди-назад ми заїхали в Кошиці та ще декілька містечок, провідали родичів, про існування яких я до того зеленого поняття не мала. Ми всі отримали чотирирічні візи. Другий варіант, це замовити туристичну автобусну поїздку. Проте через деякий час, якщо я не помиляюся, решта Європи захвилювалися, тому варіант замовити найдешевшу туристичну поїздку в Словаччину і отримати візу на 2-3 роки став не таким реальним. Зрештою, існує також вірогідність отримати разову візу. Тут вже як пощастить. Третій варіант — самому бронювати готель, подавати документи в словацькому консульстві в Ужгороді.

Не впевнена, чи підходить варіант автостопом і в хостел , бо потрібно подати трохи солідніші гарантії твого відпочинку, а саме документи, які засвідчують бронювання і оплату готелю та копію квитків на потяг/автобус/літак чи водійських прав.

Ми обрали перший варіант, бо бажання і можливості їхати в Ужгород в нас не було. Тому ми пішли в турфірму, яка нас обслуговує вже останніх 10 років. Подали документи і через 10 днів Гріззлі  отримав мультивізу)).

Отже, план дій в нас був такий. Безпересадочним вагоном Київ-Братіслава добираємося до столиці Словаччини. Там в нас заброньований на 5 ночей готель зі сніданками. Чому Братіслава? Бо вона знаходиться на відстані 60 км від Відня, а це явний бонус у нашій поїздці. Вертаємося тим же ж потягом.

Про потяг. Зі Львова він відправляється близько 00.50, прибуває у Братіславу близько 18.00 за словацьким часом(-1 година). Купе тримісні.Нам повезло, ми їхали в четвер і вагон не був заповнений. Оскільки в нашому купе вже була жіночка(в якої місце було на третій полиці), то провідник запропонував нам інше, пусте купе. Ми не мали нічого проти)) Загалом, якщо в купе двоє людей і не дуже жарко, то їхати досить комфортно. Мінус в тому, що потяг дуже довго їде, а точніше стоїть в Чопі, поки вагону міняють колеса(в Європі інша ширина колії) і підчіпляють до якогось словацького поїзда, який стає буквально біля кожного стовпа. Хоча, я не впевнена чи їхати різними автобусами-електричками з пересадками вийде швидше і дешевше. Тому безпересадочний вагон далеко не найгірший варіант.

IMG_3143

Митний і візовий контроль з обох сторін пройшов досить швидко. Якщо не рахувати, що по дорозі назад пані-митник вирішила поритися в моїй косметичці і аптечці(при цьому задекламувавши “Мезим – шлунку добре з ним”), то речі не надто перевіряли. Ще вона чомусь вирішила, що в Братіславу ми мали б їхати з палаткою, бо багато хто так робить…. А хоча, ще словацький митник захотів, щоб ми показали йому готівку, яку з собою веземо. Скоріш за все, він не в курсі про курс 1 євро = 25 грн))). Загалом, з перевіркою аптечки і показом грошей я зустрілася вперше у своєму доволі багатому досвіді проходження кордонів. Кумедно було, коли в наших прикордонників втік гігантський вівчур  Дізєль і чомусь забіг в наше купе, зразу запхав морду в наш пакет з канапками)) На щастя, жодна канапка не постраждала.

Дорога пролягає через Карпати і Татри, тому вона дуже мальовнича. В Словаччині надзвичайно багато красивих фортець та замків, тому дивитися в вікно насправді цікаво. Я б навіть сказала, що їхати в купе доволі романтично)

IMG_3231  IMG_0503 IMG_0460

Отже, перед нами Братіслава. Братіслава — найбільше місто Словаччини, в ній проживає близько 500 тис. людей. А ще це єдина столиця, яка знаходиться на кордоні одразу з двома сусідніми країнами – Австрією та Угорщиною. Власне, відстань 60 км до Відня — це одна з причин, чому ми поїхали в Братіславу.

Вокзал в Братіславі нічим не є особливим з точки зору архітектури. Зате листівки там дешевші, ніж в центрі))

Номер ми бронювали в готелі Park Inn Danube. Перше, що нам сподобалося, то це місце розташування готелю. Він знаходиться зразу біля набережної Дунаю, в безпосередній близькості від головного собору св. Мартіна, Братіславського замку, історичного центру і автобусної станції Most SNP(на карті два блакитні значки біля червоного значка готелю), з якої відправляються автобуси по місту, а також у Відень та інші словацькі містечка, зокрема до замку Девін, що за 10 км від Братіслави. Але про це я напишу в наступній статті.

Capture

Ми також перечитали відгуки на різних сайтах по типу Tripadvisor, тому ми знали чого очікувати. Взагалі, перед будь-якою поїздкою, особливо самостійною, варто перечитати англомовні відгуки.  Наскільки я зрозуміла, то номери в готелі є різного класу. В нас був стандартний, проте з видом на замок і шпиль собору св.Мартіна. Сніданок був хороший, без витребеньок, проте все було смачне.

IMG_3247 IMG_9439

На площі біля нашого готелю проходив ярмарок їжі, приготованої з трускавками. Ми не втрималися і спокусилися на різну смакоту)))

Від вокзалу до готелю ми йшли пішки близько 20 хвилин. Дорога пролягала через центр, тому ми поверхнево ознайомилися з історичною частиною і зробили декілька знимок. Швиденько поселились, на рецепції отримали карту міста і зразу ж пішли гуляти.

Спершу ми пішли до замку, щоб подивитися на підготовку до змагань. До замку ведуть вузькі кривенькі вулички з симпатичними кам`яницями та зеленню. Одна з цих вулиць починається будинком Доброго Пастиря(House of the Good Shepherd), який вважається одним з найгарніших будинків у стилі рококо. Зараз там музей годинників.

IMG_3252IMG_3415

Будівля замку відреставрована, територія доволі велика і зелена. Якщо бути часною, то після чеських замків чи німецького Нойшванштайну Братіславський замок мене зовсім не вразив. Панорама з замкової гори відкривається гарна, проте дещо хаотична і “засмічена”. Бракує якоїсь композиційної єдності…

IMG_3258IMG_3271

В будь-якому місті я намагаюся видертися на найвищу можливу точку. По-перше, це дає можливість роздивитися місто, зрозуміти його масштаби і композицію. Дуже часто люди, які подорожують з групою, думають, що містечко маленьке і тихе, бо бачили лише історичну частину міста. А насправді — це велетенське місто з сучасними районами, промисловістю тощо. Дахи називають “п`ятим фасадом”, адже вони можуть сказати про будівлю, її мешканців, архітектора і місто загалом дуже багато.  По-друге, з висоти можна краще роздивитися те, що непомітне з вулиці, наприклад, куполи церков або гори на горизонті. По – третє, “орієнтація на місцевості”.Звісно, зараз в телефон можна заштовхати всі можливі карти і тп, але нема то як стояти десь на оглядовому майданчику і згадувати, біля якої споруди ти недавно проходив, або шукати щось цікаве і планувати маршрут туди. От минулого року бродили ми по закручених вузьких вуличках Ніцци, наткнулися на невеличку площу з церквою, пройшли повз. А коли добралися до парку на пагорбі, з якого відкривається вид на побережжя і Ніццу, то побачили, що в тої церкви чудовий купол з кольорової черепиці, який був майже непомітний з вулиці. Це спонукнуло нас повернутися до храму знову, зайти всередину і як бонус послухати орган)) І по-четверте, неймовірні фотографії. Як на мене, то одні з найкращих знимок в наших альбомах — панорами міст. Словом, якщо хочете максимально пізнати місто , то не нехтуйте можливість піднятися на якусь гору-вежу.

IMG_3422 IMG_3272

Історичний центр порівняно невеликий, за годину можна спокійно обійти всі вулички. Центр відреставрований, переважно пішохідний. На себе звертають увагу перш за все шпилі храмів. Вони виринають то тут, то там. Вечоріло, тому ми просто прогулювалися, не ставлячи перед собою ціль побачити все і зразу. Власне, ми шукали, де в тих шпилів “ноги”. І ловили кадри. По прогнозу на наступні дні мав бути дощ, тому хотілося зробити фото-замальовки ще за сонця. Біля ратуші стояла сцена, з якої лунала жива музика.

IMG_3317

Практично в кожному будинку кафе, тому ввечері життя в центрі кипить. Дуже багато закладів, в яких відпочиває місцева молодь. Ціни в кафе в центральній частині від 8 євро за порцію другого, м`ясні страви від 10-12 євро, десерти 2- 4 євро. Звісно, що чим далі від центру, тим ціни нижчі. Ми мали недоїджені запаси ще зі Львова, тому в перший день не вечеряли в місті.

Наступний день був насичений різними подіями і враженнями. Прокинулися ми дуже рано, щоб погуляти містом поки ще вулиці не заполонили туристи та столики ресторанів. Сніданок в готолі був хорошим, багато різних страв, тому за 4 ранки не встиг “приїстися”. Більше того, цілком адекватним виявився “сухпайок”, який нам видали, коли ми виселялися о 5 ранку і, відповідно, не попадали на сніданок.

IMG_3301

І справді, щоб насолодитися архітектурою міста, гуляти потрібно виходити дуже рано, вже не вперше в цьому переконуємося. Почали ми зі знайомства з Катедрою Св. Мартіна. Шпиль готичного храму домінує над іншими спорудами старого міста і  видніється з різних місць, зокрема, з вікна нашого номера )) Катедра є однією найбільших та найстаріших у Братіславі, саме тут відбувалися коронації  королів(включаючи Марію Терезію) майже три століття поспіль. Інтер`єр цілком готичний — стрілчасті склепіння з розписами, вітражі.

IMG_3412  IMG_3265

IMG_3330 IMG_3304

Серед найстаріших споруд міста на увагу заслуговує також комплекс Францисканської церкви, що знаходиться поблизу Головної площі. Окрім храму до комплексу належать монастир та дві каплиці, що відображають в своїй архітектурі нашарування різних стилів. В церкві знаходяться мощі Святого Репарта, покровителя тих, хто хоче змінити своє життя на краще.

IMG_3322

Чудовим зразком готичної архітектури є також костел Кларисок. Його легко знайти за готичним шпилем, збудованим у 15 ст.

IMG_3240

Неподалік знаходяться ворота св.Михайла, увінчані бароковою вежею з фігурою св. Михаїла та дракона на вершечку. В середньовічну Братіславу можна було потрапити через четверо воріт і це єдині міські ворота, що збереглися з середньовічних фортифікаційних мурів. Всередині зараз музей фортифікацій та зброї, а з балкону вежі відкривається вид на замок та місто.

IMG_3312

Вийшовши за межі старої частини центру також можна надибати цікаві речі. Готична та барокова архітектура змінюється забудовою в стилі історизму та модерну. Наприклад, варто побачити церкву св.Єлизавети. Інша її назва – Блакитна церква. Вона, а також гімназія поблизу виконані в стилі угорської сецесії.

IMG_3371

Серед споруд 20 – 21ст. найпомітнішими є міст SNP з рестораном-оглядовим майданчиком UFO, міст Apollo, споруда Словацького Радіо у вигляді перевернутої піраміди(яку було внесено до списку найогидніших споруд світу, отаке от знайшла в неті…). На пагорбі Камзік знаходиться найвища споруда Братіслави — теле-вежа. Ми туди не дійшли, але у вежі є також оглядовий майданчик, а донедавна функціонував ресторан, підлога якого повільно оберталася навколо осі, поступово змінюючи вид для відвідувачів. Не добралися також до зоопарку. Кажуть, що він найдешевший в Європі, квиток для дорослого -4,5 євро.

IMG_3262 IMG_3250

В Братіславі багато палаців, в яких зараз розташовані різні урядові установи, музеї тощо.

IMG_3391

Дуже симпатичний район за замковою горою. Низькоповерхова забудова, переважно вілли, частину яких займають посольства і консульства різних країн, дуже нагадують Професорську колонію чи район вулиці Коновальця у Львові. Тиша, спокій, безліч квітів у садах і цікава архітектура були дуже доречні. Можна також прогулятися по набережній Дунаю. Якщо перейти по мосту СНП, то можна потрапити в зелену паркову зону.

IMG_3404 IMG_3408

Відвідини всіх цих об`єктів тривали близько 3-4 годин. Після цього ми пішли до замку дивитися тренувальні заїзди даунхільщиків. Не буду описувати, але було цікаво, я дізналася про існування різних штук, наприклад, волрайду))

Фінал City Downhill World Tour  мав відбутися десь під вечір, тому ми вирішили розділитися. Гріззлі пішов дивитися на роверистів, а я вирішила ще раз побродити по центру. Ну і з нашим то щастям, саме в цей день відбувся мітинг проти переселення нелегалів з інших країн Євросоюзу. Такий доволі агресивний мітинг, з киданням бруківки, фаєрів, зі спецпідрозділами поліції. І ми опинилися майже в самому центрі дійства. Фінал зірвано, а в нас такий трохи стрес. Але вражень від поїздки це не зіпсувало. Тим більше, що стрес ми заїли традиційним запеченим  свинячим колінцем.

IMG_9430 IMG_9428

Я так плавно вернулася до теми їжі. Як я вже писала, в центральних ресторанах ціни досить високі. Трохи далі від центру є багато різних закладів харчування, куди ходять словаки. Там можна замовити щось на кшталт комплексного обіду за більш-менш доступні гроші. Цікаво, що в деяких кафе страви кожного дня різні, а на вході висить меню на весь тиждень. А ще дуже вірогідно, що в неділю кафе будуть закриті, так само як і більшість магазинів.

Найчастіше за кордоном ми в кафе ходимо на каву з тортиком або щоб спробувати щось традиційне. швидка їжа по типу бургерів чи хот-догів нас ніколи не приваблювала. Як на мене, то практичніше забігти в Billa чи Lidl, де завжди можна знайти щось смачненьке і часто акційне(мені завжди подобалося, що за кордоном акційні товари в більшості свіжі, а не з терміном, який вийде завтра), часто товари переоцінюють перед закриттям, наприклад, фрукти чи солодощі. Одним із сувенірів, які везуть із Словаччини є вафельки, які в супермаркетах в рази дешевші, ніж в сувенірних магазинах.

IMG_3390 IMG_3346

Якщо вже зачіпати тему сувенірів, то в Братіславі проблем точно не буде в поціновувачів магнітиків-тарілочок-футболочок тощо. Магазинів з таким добром достатньо, при цьому асортимент найчастіше повторюється, а ціни можуть відрізнятися на 10-20 центів. Магазинчиків з чимось справді автентичним дуже мало. Бачили один з народним одягом, декілька дуже симпатичних сувенірних магазинів з словацькими дрібничками були на головній площі біля ратуші. Там же ж стояло кілька “будок”, схожих на ті, що у Львові на Великдень і Різдво на проспекті Свободи ставлять. Сувеніри стандартні : листівки, маннітики,картинки, горнятка, якісь брязкальця, зате здебільшого справді словацькі) Навіть я спокусилася і вперше за останніх 10 років купила магнітик. Керамічний будиночок з котиком на порозі) До котячої колекції. Ще є декілька магазинів з різними хендмейдами молодих словацьких художників. Там я й паслася)) І не змогла відмовитися від милого керамічного кремового в блакитні квіточки горнятка з котиком на ручці.

IMG_3343

А ще я обожнюю книгарні за кордоном. От і в Братіславі наша бібліотека поповнилася двома книжками із серії Simon`s cat, плюс ціла пачка дуже симпатичних наклейок. (Якщо хтось не знав, то я фанат наклейок;))

Загалом, Братіслава справила на мене дивне враження. Можливо, тому, що я не очікувала чогось надзвичайного і особливого. Не знаю, певно, шарм Братіслави якраз в її контрастах.От наче все гарно відреставроване, затишне, безліч зелені, а за 20м бац! — запущені будинки з вибитими вікнами, купи сміття в парках, цигани і бомжі. Я б сказала, відчуваєш себе як вдома. Зате, багато молоді. В якийсь момент життя тут кипить, а вже в інший — тиша…Братіслава — місто,яке десь посередині між гамірливим мегаполісом і провінційним містечком. Я не закохалася в Братіславу і не думаю, що вона буде снитися мені як сниться Прага чи Стокгольм. Але якщо буде можливість потрапити туди на день-другий ще раз, то не відмовлюся.

IMG_3310

Однозначно, Братіславу побачити варто, напевне, це добрий варіант транзитного міста. Так щоб ввійти в смак перед наступними пунктами в подорожі або щоб мати цікаве місце перепочинку на шляху додому.

В Братіславу ми ще поверталися ночувати, а попереду – два дні у відні і замок Девін. Але про це в наступній частині))